Ощадні та інвестиційні сертифікати

 

Особливі фінансово-кредитні установи – банки для залучення додаткового капіталу здійснюють випуск ощадних (депозитних) сертифікатів, які є цінними паперами, які підтверджують суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі сплином встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Зазвичай відсоткова ставка за даним видом цінних паперів є близькою до депозитної ставки банку-емітента, але власник ощадного сертифіката має перевагу над власником банківського депозиту в тому, що перший може в будь-який момент продати сертифікат і отримати назад свої гроші без втрат, в той час, як депозит відкривається банком на встановлений термін за його розірвання вкладник має сплатити штрафні санкції.

 

 

Для осіб, які бажають здійснювати свою діяльність у галузі спільного інвестування, зручним є створення інвестиційного фонду та випуск інвестиційних сертифікатів - цінних паперів, які розміщуються пайовим інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. ЗУ „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” визначає два типи інвестиційних фондів – корпоративний, який утворюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування шляхом випуску виключно простих іменних акцій, та пайовий інвестиційний фонд, який є активами його учасників, які вони об’єднали для здійснення виключної діяльності у галузі спільного інвестування. Пайовий інвестиційний фонд випускає інвестиційні сертифікати.

 

В Європі інвестиційні фонди складають серйозну конкуренцію комерційним банкам в галузі залучення вкладів населення, оскільки банки встановлюють фіксовану депозитну ставку, а розмір доходу за інвестиційними сертифікатами за підсумками роботи інвестиційного фонду, може бути набагато вищим від розміру банківської депозитної ставки.

 

В залежності від часу, на який інвестиційні фонди створюються, вони поділяються на відкриті, закриті та інтервальні.

 

Відкриті інвестиційні фонди створюються на невизначений термін і зобов’язані здійснювати викуп цінних паперів у власників у будь-який час. Розмір доходу, який припадає на один цінний папір, розраховується інвестиційним фондом на кожен день.

 

Закриті інвестиційні фонди створюються на чітко визначений термін і здійснюють розрахунок доходу, який припадає на один цінний папір та викуп цінних паперіву власника після закриття (припинення діяльності) фонду.

 

Інтервальні інвестиційні фонди створюються на чітко визначений термін і здійснюють розрахунок доходу, який припадає на один цінний папір та викуп цінних паперів у власника після у терміни, визначені в регламенті діяльності такого фонду, але не рідше одного разу на рік.

 

Потрібно мати на увазі те, що власники цінних паперів відкритих та інтервальних інвестиційних фондів не можуть їх відчужувати третім особам, а можуть лише пред’явити їх до викупу зазначеними фондами, які зобов’язані вести реєстр власників своїх цінних паперів в той час, як власники цінних паперів закритого інвестиційного фонду можуть без обмежень здійснювати з ними цивільно-правові угоди.

Источник: