Перегляд судових рішень у господарських справах

                         Перегляд судових рішень Верховним Судом України

Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України регулюється розділом XII2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПКУ).

Відповідно до статті 11114 ГПКУ сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку:

• постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили;
• постанови апеляційного господарського суду до Верховного Суду України;
• ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання).

Для здійснення судочинства у цих справах у складі Верховного Суду України була створена Судова палата у господарських справах.

Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України тільки за наявності певних правових підстав (ст. 11115 ГПКУ):

1. застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України;
2. невідповідність рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;
3. виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах;
4. невідповідність постанов чи ухвал міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
5. визнання постанов чи ухвал міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Наведені в ГПКУ підстави сильно звужують можливості для оскарження судових рішень до Верховного Суду України, наприклад, порівняно з оскарженням до Вищого господарського суду України. Очевидно, на думку законодавців, Верховний Суд України як остання інстанція має розглядати тільки найбільш серйозні справи, не перевантажуючи себе «дрібницями». Але, з іншого боку, існуючі в законодавстві підстави для звернення до Верховного Суду України обмежують доступ до правосуддя іншим суб'єктам господарювання, котрі не мають у своїх справах названих вище підстав.

Це підтверджується не тільки думками багатьох юристів. На засіданні Пленуму Вищого господарського суду України 23 лютого 2006 року наводилися цікаві цифри. За статистичними даними, у 2005 році Вищий господарський суд України розглянув у касаційному порядку 16,1 тис. скарг, а Верховний суд України (Судова палата у господарських справах) у порядку повторної касації – тільки 542 (!) справи. Це наочно демонструє недоступність цієї судової інстанції для скаржників.

Для подання касаційної скарги на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України законодавством установлений місячний строк з дня її прийняття. Але якщо одна з наведених п'яти підстав для оскарження з'явилася після закінчення вказаного строку, скарга все одно може бути подана, і Верховний Суд України зобов'язаний її прийняти.

Стаття 11116 ГПКУ передбачає, що скарга (подання) спочатку подається до Вищого господарського суду України, який має її надіслати вже разом зі справою до Верховного Суду України у десятиденний строк з дня надходження скарги. Але надіслання справи до Верховного Суду України ще не означає її обов'язкового розгляду цією інстанцією, оскільки питання про порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови (ухвали) Вищого господарського суду України вирішується позитивно при згоді хоча б одного судді на засіданні колегії у складі трьох суддів Судової палати у господарських справах. Хоча дотримання судовими органами, особливо «перевантаженим» Верховним Судом України, процесуальних строків є дуже болючим моментом для юристів, але згідно з ГПКУ справа має розглядатися протягом місяця з дня надходження касаційної скарги чи касаційного подання.

Відповідно до статті 11118 ГПКУ Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України має право:

1. залишити постанову чи ухвалу без змін, а скаргу (подання) – без задоволення;
2. скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції;
3. скасувати постанову чи ухвалу і припинити провадження у справі.

Підставами для скасування постанов чи ухвал Вищого господарського суду України є їх невідповідність Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи інше неправильне застосування норм матеріального права.

Слід відзначити, що за результатами розгляду касаційної скарги або касаційного подання Генерального прокурора України на постанову (ухвалу) Вищого господарського суду України більшістю голосів суддів, які брали участь у перегляді постанови (ухвали) Вищого господарського суду України, ухвалюється постанова Верховного Суду України. Ця постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Оскільки судом перевіряється тільки правильність застосування норм матеріального права, то постанова Верховного Суду України за результатами перегляду в касаційному порядку постанови (ухвали) Вищого господарського суду України не може містити вказівок про достовірність (недостовірність) того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального чи процесуального права треба застосувати і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.

Вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду України про скасування судового рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

Перегляд рішення (ухвали чи постанови) господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється розділом XIII ГПКУ.

Відповідно до статті 112 ГПКУ господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Згідно з пунктом 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 21.05.2002 р. № 04-5/563 (далі – Роз'яснення) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідні ознаки нововиявлених обставин:

• їх наявність на час розгляду справи;
• вони не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

У пункті 1.2 Роз'яснення визначено, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Наприклад, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які, відповідно до частин третьої і четвертої статті 35 ГПКУ, були обов'язковими для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення. Нагадаємо, що, згідно зі статтею 35 ГПКУ, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Навіть якщо нововиявлені обставини пов'язані з встановленням фактів подання експертом явно неправильного висновку, який було покладено в основу судового рішення, або свідомо неправильного перекладу документів чи пояснень учасників процесу, або подання фальшивих документів тощо, такі факти мають бути підтверджені у встановленому законом порядку.

В основу судового рішення завжди покладаються норми певних нормативно-правових актів. У зв'язку з цим скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалося судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили (п. 1.4 Роз'яснення). Також до нововиявлених обставин відноситься прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання законів та інших нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР, такими, що не відповідають Конституції України.

Разом з цим у пункті 1.4 Роз'яснення вказано, що не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, у т. ч. у випадку, коли це тлумачення суперечить роз'ясненням Верховного Суду України щодо застосування законодавства або рекомендаційному роз'ясненню Вищого спеціалізованого суду щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції. Нарешті, відповідно до пункту 1.3 Роз'яснення, не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

У статті 113 ГПКУ вказано, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами виключно за заявою сторони або поданням прокурора. Отже, господарські суди не наділено правом переглядати судове рішення з власної ініціативи.

Нагадаємо деякі нюанси правового статусу учасників судового процесу. По-перше, оскільки статтею 25 ГПКУ передбачено можливість процесуального правонаступництва на будь-якій стадії процесу внаслідок реорганізації підприємства чи організації, правонаступник також вправі звернутися до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. По-друге, оскільки статтями 26–27 ГПКУ третім особам надано рівні зі сторонами процесуальні права, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може звернутися також третя особа.

Зі статті 121 Конституції України, статті 2 ГПКУ та статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-XII (далі – Закон про прокуратуру) випливає, що прокурор може внести подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише у справах, в яких стороною є держава в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною першою статті 29 ГПКУ прокурор може з власної ініціативи вступити у порушену за позовом інших осіб справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави. Для цього прокурор може звернутися, зокрема, з поданням про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Отже, прокурор може повідомити господарський суд і взяти участь у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами також у випадках, коли заява про перегляд уже прийнята судом. Обов'язковою умовою такої участі є перегляд судового рішення зі справи, стороною в якій є держава в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Строк оскарження за нововиявленими обставинами встановлений статтею 113 ГПКУ. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами не пізніше двох місяців із дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Днем виникнення нововиявлених обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком (рішенням) суду, днем її виникнення вважається день набрання законної сили вироком (рішенням) суду, який покладено в основу відповідного судового акта, або день, коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком (рішенням). Але при цьому зі змісту законодавства випливає, що можливість перегляду рішення за нововиявленими обставинами не обмежена якимось певним строком із дня прийняття оскаржуваного рішення.

Статтею 113 ГПКУ встановлено такий порядок подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Особа, котра ініціює перегляд судового рішення, має подати заяву до господарського суду, що прийняв судове рішення. Заявник зобов'язаний надіслати іншим сторонам копії заяви та доданих до неї документів. Зокрема, до заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам та сплату державного мита.

Господарський суд має право не прийняти заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та повернути її заявникові з винесенням одночасно відповідної ухвали у випадках:

1. подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом;
2. подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам;
3. відсутності доказів сплати державного мита у порядку і розмірі, встановлених законодавством.

Якщо господарським судом було відмовлено у прийнятті заяви про перегляд за іншими обставинами, таку ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Із наведених підстав випливає, що ГПКУ не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках судове рішення має бути залишено без змін, про що виноситься ухвала.

Звернемо увагу, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відрізняється від його перегляду в апеляційному та касаційному порядку певними процесуальними формами розгляду. Процесуальна форма перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має певні особливості.

1. Судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПКУ порядку. Якщо рішення суду ще не набрало законної сили, то ГПКУ не дає правових підстав для його перегляду.
2. Відповідно до статті 114 ГПКУ перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом першої інстанції, який прийняв це рішення. Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал і постанов апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, здійснюється не місцевим судом, а судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. У випадках, коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, хоча воно й було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку.
3. Законом не передбачено перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Тож господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в межах, у яких ці обставини впливають на суть прийнятого рішення.
4. Прийняття судом заяви (або подання прокурора) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду має випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише якщо вони впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. В іншому випадку господарський суд приймає ухвалу про залишення рішення (ухвали, постанови) без змін.
5. Переглядатись за нововиявленими обставинами можуть не лише рішення (постанови) суду, а й ухвали, які підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Тобто ухвали, винесені у відповідності зі статтями 20, 24–27, 31, 41, 58 ГПКУ та інші, перегляду за нововиявленими обставинами не підлягають.

Виключають перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами випадки:

• подання стороною заяви чи внесення прокурором подання на ухвалу господарського суду, яку не може бути оскаржено;
• подання заяви неповноважною особою або внесення прокурором подання з порушенням його компетенції, визначеної статтею 361 Закону про прокуратуру.

У зазначених випадках господарський суд повинен відмовити у прийнятті заяви (подання) і винести з цього приводу відповідну ухвалу, яка оскарженню не підлягає.

Звернемо увагу на деякі загальні процесуальні правила перегляду судових рішень. Законодавством установлений менш тривалий строк для перегляду рішення порівняно зі звичайним: відповідно до частини третьої статті 114 ГПКУ заява, подання прокурора про перегляд рішення (ухвали, постанови) за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви. Рішення, прийняте за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилається сторонам (прокурору) у п'ятиденний строк з дня його прийняття.

Насамкінець зазначимо, що рішення (ухвала чи постанова), прийняте внаслідок оскарження за нововиявленими обставинами, може бути оскаржено і в подальшому. Якщо заявник, прокурор чи інша сторона у справі не згодні з результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, вони мають право на загальних підставах звернутись із заявою або поданням відповідно в апеляційному чи касаційному порядку (ч. 7 ст. 114 ГПКУ).