Правонаступництво при оренді цілісних майнових комплексів державних підприємств

У процесі реформування економіки в господарській діяльності підприємств існує практика укладання договорів з Фондом державного майна України про оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств. Відповідно до таких договорів державне підприємство реоганізується шляхом приєднання до орендаря. Розглянемо питання правонаступництва при реорганізації державного підприємства.

 

Статтею 191 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

 

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92 р. № 2269-XII (зі змінами та доповненнями; назва в редакції Закону України від 23.12.97 р. № 768/97-ВР) цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. При цьому орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (п. 1 ст. 2 Закону № 2269-XII).

 

Пунктом 1 ст. 4 Закону № 2269-XII, зокрема, встановлено, що об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

 

Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Нацбанку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем.

 

Згідно зі ст. 14 Закону № 2269-XII припинення діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря за відповідним рішенням органу управління орендаря. Орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди (ст. 15 цього Закону).

 

При цьому згідно зі ст. 23 Закону № 2269-XII передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

 

Слід зазначити, що відповідно до змісту права власності, визначеного ст. 317 Цивільного кодексу, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 2269-XII орендар лише користується майном орендодавця.

 

При цьому не встановлено, що Закон № 2269-XII регулює питання оподаткування прибутку підприємств.

 

Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями; у редакції Закону України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

 

Щодо справляння податку на прибуток підприємств, то таким Законом є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями; у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР), ст. 15 якого встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть установлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

 

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР під продажем товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

 

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

 

Таким чином, передача майна в оренду не припиняє права власності орендодавця на це майно, оскільки орендар лише користується майном. При цьому орендар викуповує частину підприємства у вигляді грошових коштів та цінних паперів з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості та оборотних матеріальних засобів, тобто відповідно до положень п. 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР до нього переходить право власності на такі викуплені заборгованість та оборотні засоби.

 

Отже, підприємство-орендар є правонаступником державного підприємства лише в тій частині державного підприємства, яка була ним викуплена і на яку, відповідно, він отримує право власності, тобто щодо дебіторської та кредиторської заборгованості й оборотних матеріальних засобів.

 

Відповідно до п. 1 ст. 59 Господарського кодексу припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, – за рішенням суду. При цьому в разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта господарювання (п. 5 ст. 59). Згідно з п. 1 ст. 66 цього Кодексу під терміном «майно» слід розуміти виробничі й невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тобто під терміном «майно» слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.

Источник: